Їхав стрілець на війноньку [3]

Їхав стрілець на війноньку,
Сказав: "Прощай, дівчинонько,
Пращай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Закриють очі темної ночі,
Лекше в могилі спочину".

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув.
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецькую могилу.

Вийду я на ту могилу,
Зірву червону калину:
– Пращай, миленький, чорнобривенький,
Бо за тобою я загину.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецькую могилу.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 11.09.1992 р. у с. Розвадів Миколаївського р-ну Львівської обл. від Скрипець Анни, 1909 р.н.
Широко побутують синонімічні варіанти, що теж мають доповнення у кінцівці й актуалізують мотив нещасної долі дівчини. Часто ці пісні виконують на весіллі у ролі вітального чи похідного маршів:
Вже третій рочок минає,
Дівчина вістки не має,
Приносять вісту молодій дівчині,
Що його в бою вже немає.

Харчишин, арк. 271 (зап. 01.06.1995 р., с. Коцурів Пустомитівського р-ну Львівської обл.);
Ой там у полі долина,
На тій долині могила,
А на тій могилі молода дівчина
Дрібнії сльози пролила.

Кузьменко О., д/а (зап. 28.08.1998 р., с. Конюхи Козівського р-ну Тернопільської обл., Сеник Катерина, 1922 р.н.);
Там то дівчина сумує.
А стрілець в бою не чує,
Бо він у полю загинув за волю
Та й за рідненьку Україну.

Кузьменко, д/а (зап. 01.10.1997 р., с. Завалля Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., Романюк Катерина, 1938 р.н., Храпко Федора, 1933 р.н.).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення