Ми по таборах і тюрмах [1]
текст
нотиМи по таборах і тюрмах
Карались довгі годи.
За тебе, рідний краю наш,
За тебе, наш народе.
Тухоля, Домб’є і Бересть,
Домброва і Бриґідки
На слушний прийдуть суд колись
Як достовірні свідки.
І скажуть правду в очі всім,
Хто мучив нас без права.
І буде радість замість сліз,
І замість ганьби – слава.
Карались довгі годи.
За тебе, рідний краю наш,
За тебе, наш народе.
Тухоля, Домб’є і Бересть,
Домброва і Бриґідки
На слушний прийдуть суд колись
Як достовірні свідки.
І скажуть правду в очі всім,
Хто мучив нас без права.
І буде радість замість сліз,
І замість ганьби – слава.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. 1921 р., м. Львів (в’язниця "Бригідки").
3. Текст і ноти подаємо за публікацією у зб. "Ми йдемо в бій" (Соневицький, 1977, с. 60).
Пісня виникла тоді, як автор був ув’язнений у львівській тюрмі "Бригідки", тепер слідчий ізолятор на вул. Городоцькій, 22 (див. приміт. до пісні "Лети, моя думо"), де створив також пісню-молитву "Боже Великий, Творче всесвіту" (Соневицький, с. 133).
Тухоля, Домб’є і Бересть, Домброва і Бригідки – місця концентраційних таборів, які організувала польська влада у 1919-1921-х роках для українських полонених і заарештованих. Відзначалися жорстокими умовами утримання: голод, антисанітарія, катування.
Через гострий політичний, антирежимний зміст пісня не друкувалася, а поширювалася головно усно. Записи 1930-х рр. – це варіанти, що близькі до авторського тексту. Із початком діяльності УПА й нового етапу визвольної боротьби, з’явились доповнені варіанти (див.: Лавришин, с. 122), що відбражають реалії комуно-московської тиранії, вказують на нові місця масових ув’язнень та заслань українських патріотів.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення