Лети, моя думо, лети, моя пісне
текст
нотиЛети, моя думо, лети, моя пісне,
Далеко, далеко кудись,
До тої хатини, де живе родина,
Де я проживала шлись.
До тої хатини, де живе родина,
А як ще живе, то вклонись,
Скажи її слово болюче, як рана,
Що я вже не та, що колись.
Вже гасне мій погляд і тихне розмова,
А зморшки зорали чоло,
Поволі в неволі сивіє мій волос,
А серце тернем поросло.
Скажи єї слово, хай душу розрадить,
А серденьку скаже: "Корись".
Най марно не тужить, най марно не плаче,
Бо я ще повернусь колись.
А як повернуся, в ноги поцілую,
Подяку я зложу свою,
За те, що носили мені передачу,
У тую прокляту тюрму.
Далеко, далеко кудись,
До тої хатини, де живе родина,
Де я проживала шлись.
До тої хатини, де живе родина,
А як ще живе, то вклонись,
Скажи її слово болюче, як рана,
Що я вже не та, що колись.
Вже гасне мій погляд і тихне розмова,
А зморшки зорали чоло,
Поволі в неволі сивіє мій волос,
А серце тернем поросло.
Скажи єї слово, хай душу розрадить,
А серденьку скаже: "Корись".
Най марно не тужить, най марно не плаче,
Бо я ще повернусь колись.
А як повернуся, в ноги поцілую,
Подяку я зложу свою,
За те, що носили мені передачу,
У тую прокляту тюрму.
Примітки:
Зап. О. Кузьменко 27.07.98 р. у с. Володимирці Жидачівського р-ну Львівської обл. від Ткач Марії, 1925 р.н. "Тюремна пісня". Нотна транскрипція В. Коваля. Вар.: Сокіл, 2003, с. 336; Кузьменко, д/а (с. Саджівка Гусятинського р-ну Івано-Франківської обл.; Субтельна Стефанія, 1933 р.н., зазначила: "Перейняла пісню, як була у тюрмі").Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення