Лети, моя думо, в вечірню хвилину
Лети, моя думо, в вечірню хвилину
Далеко, далеко кудись,
Лети, моя думо, у цюю хатину,
Де я проживав в ній колись.
А в ціїй хатині живе стара мати,
Якщо ще живе – поклонись.
Скажи її правду болючу, як рана,
Що я вже не той, що колись.
Змінився мій погляд і тихне розмова,
А зморшки зорали чоло,
В неволі поволі сивіє мій волос,
А серце терням заросло.
Бог дав, що повернусь до тебе, матусю,
Подякувать зможу тобі,
За це, що носила мені передачу,
Як я ще сидів у тюрмі.
Далеко, далеко кудись,
Лети, моя думо, у цюю хатину,
Де я проживав в ній колись.
А в ціїй хатині живе стара мати,
Якщо ще живе – поклонись.
Скажи її правду болючу, як рана,
Що я вже не той, що колись.
Змінився мій погляд і тихне розмова,
А зморшки зорали чоло,
В неволі поволі сивіє мій волос,
А серце терням заросло.
Бог дав, що повернусь до тебе, матусю,
Подякувать зможу тобі,
За це, що носила мені передачу,
Як я ще сидів у тюрмі.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Зап. О. Кузьменко 02.10.1997 р. у м. Снятині Івано-Франківської обл. від Горбулевич Надії, 1920 р.н. "Навчилась від сестри чоловіка (Дейнека Петро), він сам був з Волиня". Нотна транскрипція В. Коваля. Вар.: Лавришин, 1996-1997, с. 266.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення