Лети, моя думо, в вечірню годину [1]

текст
Лети, моя думо, в вечірню годину
Далеко, далеко в світи.
Лети, моя думо, ген в тую хатину,
Де слухав я казки колись.

Жила в тій хатині дівчина кохана,
А, може, живе – то вклонись,
Скажи єї слово болюче, як рана,
Що я вже не той, що був колись.

Що гасне мій погляд і тихне мій голос,
І скібки зорали чоло,
Поволі в неволі сивіє мій волос,
А терня у серці вросло.

Скажи єї слово, хай душу розрадить,
А серце їй скаже: "Корись!"
Най марно не плаче, най марно не тужить,
Бо я вже не той, що був колись.

Примітки:
Зап. Н. Гірняк 09.05.1991 р. у с. Рихтичі Дрогобицького р-ну Львівської обл. від Чурило Марії, 1926 р.н., Чурило Лесі, 1959 р.н., Чурила Михайла, 1923 р.н. (Архів ПНДЛМЕ, ф. ГНЗ-249, арк. 30). "Із репертуару лемків-переселенців". Нотна транскрипція О. Терлецької. Вар.: Луньо, д/а (с. Наконечне Друге, с. Лісок Яворівського р-ну Львівської обл.).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення