Із-за гори високої

ноти
ноти пісні "Із-за гори високої"
Із-за гори високої
Вітер повіває.
Гей! Гей! Молод козаченько
Дома не буває.

Прийшов вже він над Збруч-річку,
Каламутні води.
Гей! Гей! Річко невеличка,
Тяжкі в тебе броди.

Оглянувся позад себе –
Горять наші села.
Гей! Гей! Рідна Україно,
Сумна-невесела.

Йде піхота, йде кіннота,
Котяться гармати.
Гей! Гей! А все галичани
Кінця не видати.

Поспішають галичани,
Піт їм очі виїв.
Гей! Гей! Генерали кажуть:
"На Київ, на Київ!"

Аж над’їхав сам Тарнавський,
Вдарили з гармати.
Гей! Гей! А вже з комуністів
Сліду не видати.

А в Києві галичанів
Цвітом обкидали.
"Гей! Гей! Слава Україні!"
Гуртом заспівали.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Вересень 1919 р., м. Київ (?)
3. Текст і ноти подаємо за публікацією у зб. "Ми йдемо в бій" (Соневицький, 1977, с. 50).
У пісні відтворено історичний момент трагічного переходу за Збруч армії УГА, зокрема періоду від серпня-вересня 1919 р., що ознаменувався наступом на Київ об’єднаних армій УГА-УНР.
Збруч – ліва притока ріки Дністер. До 1917 р. була кордоном між Росією та Австрією, від 1921 р. до 1939 р. – між УРСР та Польщею. Протягом першої половини 1919 р. вздовж неї проходила східна лінія фронту УГА та армії УНР проти більшовиків (див. пісні "Ой та зажурилися стрільці січовії", "Засумуй, трембіто").
Аж над їхав сам Тарнавський – йдеться про сотника УСС, команданта Вишколу УСС Мирона Тарнавського (1869-1938), знаного генерал-четаря УГА, команданта групи "Схід", потім 2-го корпусу УГА, що уславився багатьма блискучими перемогами на Правобережній Україні. Про нього як "вояка холодної крови й гарячого серця" писав Л. Лепкий: "Генерал Тарнавський був вояк впертий і завзятий. Йшов уперед не заслонюючись ніким і нічим, не зважав на небезпеку. Верховодив сміло й уміло. [...] Дбав про людей і ними дорожив. [...] Все мав на оці добро Батьківщини і її синів." (Лепкий Л. Вояк холодної крови і гарячого серця // Пам’яти вождя УГА. – Львів, 1939. – с. 7).
У "Великому співанику "Червоної калини" (1937) текст Р. Купчинського і Л. Лепкого розділено на два твори: "Із-за гори високої" (перша публ – "Сурма", 1922, с. 139) та "Поспішають галичани". Однак обидва тексти мають зміни і є, фактично, анонімними варіантами. Перша пісня доповнена яскравою художньою картиною сплюндрованої України:
Ой глянув він позад себе –
Там дими чорніють.
Гей, гей покотились сльози,
Серденько німіє.
Ой глянув перед себе,–
Там палають села.
Гей, гей, рідна Україно,
Сумна, невесела.
(Лисько, 1937, ч. 17).

Друга пісня скорочена, у ній з’являється інша історична особа: Антін Кравс (1971-1945) – генерал-четар УГА, командир Самбірської 8-ї бригади (1918), з весни 1919 р. – 3-го Галицького корпусу; керував Центральною армійською групою, яка провела низку боїв із більшовиками і 30 серпня 1919 р. здобула Київ:
Як над’їхав Кравс-генерал,
Вдарили гармати,
Гей, а вже з комуністів
Сліду не видати.
(Лисько, 1937, ч. 29).

Муз. обробки: Ярославенко, 1931 (соло, міш. хор), Лисько, 1937 (чол. і міш. хор), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення