Ой видно село [1]

1. Кінець 1915 – початок 1916 рр., с. Тудинка над рікою Стрипа біля с. Соснів (тепер Теребовлянський р-н Тернопільської обл.)
2. Текст і ноти подаємо за публікацією у зб. "Тим, що впали" (Львів, 1917, с. 10). Уперше 1-2 строфи пісні з’явились у "Вістнику СВУ" (Відень, 1916, 24 груд.).
У текстах пісні в усіх наступних публікаціях ("Сьпіваник УСС", 1918, с. 25; Стрілець, кал., 1919, с. 59; Січ. співаник, 1921, с. 52-53; "Сурма", 1922, с. 35-36; Матіїв-Мельник, [1923], с. 48-49; "Хлопці ж бо то хлопці", 1937, с. 3. Лепкий Л., 1940, с. 8) є незначна за формою зміна у 2 та 11 рядках. Заміна слів дає важливий смисловий ефект, характеристику мужнього українського вояцтва: "наші січовії стрільці","славні старші отамани". Нові епітети, однак, не закріпились у фольклоризованих варіантах. Це свідчить про збереження епічного стилю маршу, який А. Баб’юк промовисто назвав "грімкою та веселою, могутньою бадьорою піснею" ("Вістник СВУ", 1916, ч. 60, ч. 70).
Масове усне поширення пісні від часу її виникнення закріпилось не тільки у формі сценічного фольклоризму як хорове виконання (впродовж 1930-х рр. було зроблено музичні обробки: Ярославенко, 1931, с. 2-3; Гайворонський, 1936, ч. 3, с. 11-12; Лисько, 1937, ч. 2; Вахнянин, 1937, ч. 56) чи драматична інтерпретація (Ковальчук, Шкрумеляк, 1939, с. 12-13)), а головно у народній традиції. Фольклоризацію пісні безсумнівно підтверджують факти публікації у збірниках радянського часу (Сто пісень, 1946, с. 204; Укр. рад. нар. пісні, 1955, с. 16; Нудьга, 1956, т.2, с. 233; Стеценко, 1963, с. 59-61). Уміщений там варіант, однак, вважають попсованим (див.: Погребенник Ф. "Чуєш, брате мій..." – Тернопіль, 1996, с. ЗЗ). Переробка з’явилася після утворення на початку 1920 р. Червоної Української Галицької Армії (ЧУТА). Тоді частина стрільців УГА підпала під вплив більшовицьких ідей, що відобразилось у змісті стрілецької пісні ("стрільці червонії").
Зрідка у фольклорних записах (с. Кут Гусятинського р-ну Тернопільської обл., с. Юрківці Заставнівського р-ну Чернівецької обл.) натрапляємо на відгомін цієї переробки. У текстах є строфа про красу українських дівчат та образ Великої України, що наголошує у варіантах провідний мотив патріотичного спрямування:

Кузьменко, д/а (зап. 29.08.1998 р., с. Криве Козівського р-ну Тернопільської обл., Погоріла Стефанія, 1930 р.н.)
Пісню виконують сьогодні не лише в Україні, а й серед українців-емігрантів у США, Канаді, Австралії (див.: В.Безкоровайний (для ф-но), Залеський, 1954, в. 1; Гулей, с. 433; Романів, с. 11).1. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня "Адрія", 1921. – 96 с.
2. Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення