Ми йдем вперід

текст
Ми йдем вперід, над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита,
Від радости аж серце мліє,
За волю смерть нам на страшна.

Ми йдем вперід, здалека чути гуки,
Гармати б’ють, там воля або смерть,
Не буде більш терпінь і муки,
Вперід! Там воля або смерть!

Звенять шаблі, як ясне сонце сяють,
Гремлять пісні, аж земленька свята
Дрожить під нами, дорогая,
За волю смерть нам не страшна.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Червень 1919 р.; біля м. Чорткова (Тернопільська обл.)
3. Текст і ноти подаємо за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 132-133.
Пісня виникла під враженнями автора (на той час командира сотні кінноти УСС у складі бригади УГА) на події героїчної "Чортківської офензиви", що завершилася 8 червня 1919 р. здобуттям міст Ягольниця і Чортків (тепер Тернопільська обл.). "У бою за Чортків, – писав колишній поручник УСС, відомий художник, дослідник стрілецької творчості Іван Іванець (1893-1945), – наступали УСС з південного сходу та були співтворцями тої перемоги, що залишилась найкращим подвигом зброї УГА. Перемога під Чортковом викресала в армії нові ударні сили. Бригади перетомлені затяжними боями, рвались тепер розцвілими подільськими ланами навипередки за противником, що відступав поквапно. Ряди армії посилювали тисячі нових охотників". (УСС, с. 136-137).
Ця похідна стрілецька пісня сфокусувала у поетичному слові оптимістичний настрій, що підживлював галицьке стрілецтво у запеклому протистоянні українсько-польської війни, а головно пізніше, вже після поразки. Це підтверджують численні публікації твору у пісенниках та збірниках муз. обробок: Матіїв-Мельник, [1923], с. 23 (для тов-ва "Луг"); Дуб Б., 1928, с. 43 (для пластових хорів); Ярославенко, 1931 (для соло), Кал.-альманах ЧК, 1933, с. 151-152 (М. Гайворонський, чол. хор); Вахнянин, 1937 (для міш., чол., дит. хорів), Кудрик, 1943, с. 22 (для чол. хору).
Із кінця 1930-х рр. побутував варіант тексту, що був опублікований у "Великому співанику "Червоної калини". Порядкові зміни, що мають місце й у деяких пізніших фольклорних записах, дозволяють скоригувати час і шлях поширення варіанту:
Ми йдем вперід над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються збіжа,
Від радости аж серце мліє,
За волю смерть нам не страшна.
Ми йдем вперід, над нами сонце сяє,
Гармати б’ють, здригається земля,
І гордість грудь аж розпирає
За волю смерть нам не страшна.
(Лисько, 1937, ч. 16 (муз. обр. для чол. хору)).

Варіанти доповненого авторського тексту стосуються здебільшого з часу національно-визвольних змагань 1930-1950-х рр. (див.: Борці за волю, 1992, с. 184). Вони увійшли у золотий фонд репертуару УПА (див.: Погребенник Ф. "Чуєш, брате мій...". – Тернопіль, 1996, с. 48-49), відтак поширилися та закріпилися у репертуарі українців західної діаспори, зокрема, як пісня пластунів (Лавришин, 1996-1997, с. 4-5).
Муз. обробки: Залеський, 1954 (З в’яз., для чол. хору), Кудрик, 1954 (для чол. хору).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення