В горах грім гуде, аж земля гуде [1]
В горах грім гуде, аж земля гуде,
Землю спороли гармати.
Дрожить земля, стогне вона,
Плачуть зранені Карпати.
Хто живий, вставай боронити край,
Щоб не ходить манівцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між січовими стрільцями.
А хто ж то іде і перед веде?
Диво – це наші дівчата:
Личко як мак, кругом козак,
Душа стрілецька завзята.
Не цілуйте їх – на війні це гріх,
Лиш обнімайте думками.
Слава тим дочкам, славним юначкам,
Між січовими стрільцями.
Землю спороли гармати.
Дрожить земля, стогне вона,
Плачуть зранені Карпати.
Хто живий, вставай боронити край,
Щоб не ходить манівцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між січовими стрільцями.
А хто ж то іде і перед веде?
Диво – це наші дівчата:
Личко як мак, кругом козак,
Душа стрілецька завзята.
Не цілуйте їх – на війні це гріх,
Лиш обнімайте думками.
Слава тим дочкам, славним юначкам,
Між січовими стрільцями.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Зап. О. Кузьменко 11.09.1992 р. у с. Розвадів Миколаївського р-ну Львівської обл. від Семген Ганни, 1927 р.н. Нотна транскрипція В. Коваля. Вар.: Сокіл, 2003, с. 319.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення