В горах грім гуде, хоч зима паде [1]
В горах грім гуде, хоч зима паде,
Землю спороли гармати.
Гримить війна, дуднить луна,
Дрожать ранені Карпати.
Хто живий, вставай боронити край,
Вкритий огнем і мерцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між Січовими стрільцями.
Лютий кат прийшов проливати кров,
Взяти народ наш в неволю.
І море сліз у край приніс,
Розбій і смерть, і недолю.
Та вступився кат із верхів Карпат,
Втік, наче вовк, манівцями,
Або тут і впав, як у бій попав,
Із Січовими стрільцями.
Січові стрільці за свій край борці,
За свою рідню і свободу
За них борба – се їх журба
І дорогого народу
І ряди могил не візьмуть їх сил,
Ворог тут б’ється з серцями,
Лицаря уб’є, думка ожиє
Між Січовими стрільцями.
Хто ж бо там іде і перед веде?
Диво! Се наші дівчата!
Личко, як мак! Кругом козак –
Душа стрілецька завзята.
Не цілуйте їх! На війні се гріх,
Ви уберіть їх вінцями!
Слава тим дочкам, щирим козачкам,
Між Січовими стрільцями.
Землю спороли гармати.
Гримить війна, дуднить луна,
Дрожать ранені Карпати.
Хто живий, вставай боронити край,
Вкритий огнем і мерцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між Січовими стрільцями.
Лютий кат прийшов проливати кров,
Взяти народ наш в неволю.
І море сліз у край приніс,
Розбій і смерть, і недолю.
Та вступився кат із верхів Карпат,
Втік, наче вовк, манівцями,
Або тут і впав, як у бій попав,
Із Січовими стрільцями.
Січові стрільці за свій край борці,
За свою рідню і свободу
За них борба – се їх журба
І дорогого народу
І ряди могил не візьмуть їх сил,
Ворог тут б’ється з серцями,
Лицаря уб’є, думка ожиє
Між Січовими стрільцями.
Хто ж бо там іде і перед веде?
Диво! Се наші дівчата!
Личко, як мак! Кругом козак –
Душа стрілецька завзята.
Не цілуйте їх! На війні се гріх,
Ви уберіть їх вінцями!
Слава тим дочкам, щирим козачкам,
Між Січовими стрільцями.
Примітки:
1. Марш українських стрільців.2. Написано З березня 1915 р.
3. Текст подаємо за першодруком у газеті "Діло" (Відень, 1915, 29 травня). Ноти – Колесса, 1916, ч. 1. Пізніше цей варіант мелодії в гармонізації для чол. квартету не раз передруковували (див. Літопис ЧК, 1934, № 7-8, с. 52).
Із листа О. Маковея, як старшини австрійської армії, до команди Українських січових стрільців від 19 березня 1915 р.: "Посилаю нашим стрільцям новий марш. Слова мої, мелодія народна, з лемківської пісні "Я до леса не пуйду". Рефрен дороблений мною, але я не композитор і тому поправки, або й зміни можливі. [...] Буду тішитися, коли марш сподобається", (див. М.Р. [Рудницький М.] "Стрілецький марш" О. Маковея // Літопис ЧК, 1934, № 7-8, с. 2-3). Є думка, що музичну інтерпретацію пісні зробив у Відні Дмитро Котко (1892-1983), відомий укр. диригент, колишній сотник армії УНР, який організував з інтернованих польською владою вояків хор. Учасники "Українського наддніпрянського хору" (перша назва) впродовж 1920-1930-х рр. давали успішні концерти у Польщі, Німеччині, Франції та Австрії.
Або тут і впав, яку бій попав – автор написав пісню під впливом наступальних карпатських боїв УСС у лютому 1915 р. Як згадував колишній стрілець Василь Левицький, "карпатський похід зробив з УСС справжню боєву одиницю, а карпатські бої були для стрільців найкращою воєнною школою, з якої перший іспит вони зложили на Маківці" (Левицький В.С. На Бескидах // УСС, 1935, с. 29).
Се наші дівчата – серед січових стрільців воювали дівчата і жінки, чимало з яких пройшли підготовку ще у довоєнних стрілецьких гуртках. Першими вступили в ряди українських стрільців студентки, майбутні хорунжі УСС Олена Степанів (1892-1963) та Софія Галечко (1891-1918). Згодом до них приєдналися Павлина Михайлишин, Ганна Дмитерко (десятниця УСС), Ірина Кузь, Павлина Рисівна, Василина Ощипко та інші (див. прим. до пісень "В дев’ятсот штирнастім році", "Ой дівчина молоденька нагнула калину").
Жінки-стрілкині відзначилися бойовим вмінням, рішучістю і відвагою. Зокрема, фронтові санітарки Стефанія Сірякова та Стефанія Новаківська були нагороджені срібними медалями Червоного Хреста. "Наше "я" і виплекане почуття обов’язку змусило нас іти на війну", – писала О. Степанів, характеризуючи українське жіноцтво у лавах УСС й на полях Першої світової війни (Степанів О. Жінка-вояк // Назустріч. – 1937, № 1, с. 2).
Муз. обробки: Верета (чол. хор), Чоловський, 1994, с. 41-42.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення