Ми гайдамаки [1]
текст
нотиМи гайдамаки, вічно однакі,
Все проклинаєм ляцкеє ярмо,
Йшли діди на муки, підуть і правнуки,
Ми за народ житє своє дамо!
Доки сусіди нам людоїди,
Ми гайдамаки, як були, так є,
Вже часи минули, як ми спини гнули –
І кождий з нас за всіх житє дає!
Не тішся, враже: сотня поляже,
Тисяча натомість стане до борби –
І ножі свячені на серця скажені
Наострять знов потоптані раби.
Наша присяга: правда, відвага,
Пімста за кривди люта і грізна,
Бо ми гайдамаки, месники однакі,
Із-за народ і смерть нам не страшна.
Все проклинаєм ляцкеє ярмо,
Йшли діди на муки, підуть і правнуки,
Ми за народ житє своє дамо!
Доки сусіди нам людоїди,
Ми гайдамаки, як були, так є,
Вже часи минули, як ми спини гнули –
І кождий з нас за всіх житє дає!
Не тішся, враже: сотня поляже,
Тисяча натомість стане до борби –
І ножі свячені на серця скажені
Наострять знов потоптані раби.
Наша присяга: правда, відвага,
Пімста за кривди люта і грізна,
Бо ми гайдамаки, месники однакі,
Із-за народ і смерть нам не страшна.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Написана 2 грудня 1901 р., з нагоди сецесії українських студентів у Львові.
3. Текст подаємо за автографом (ІЛ ф. 59, шифр 1). Ноти до варіанту тексту із зб. – Нижанківський О., 1907, с. 30-31.
Від часу створення "Гайдамацька пісня" зазнала значного поширення, а відтак і переробок. Уже в автографі, на картці, рукою автора було написано: "Сей вірш перероблений на гірше, надруковано – в "Гайдамаках" 1905 ч. 125 з 4/4 без мого відома і підпису. Цікаво, як він туди дістався". Відомо, що пісню часто друкували із суттєвими відмінностями у тексті в різних виданнях 1920-30-х рр. Буковини, Харківщини, західної діаспори та збірниках рад. періоду (див.: Погребенник Ф. "Гайдамацька пісня" ("Ми гайдамаки!") // Наша дума, наша пісня. – с. 80-87).
Однак, задовго до цього, пісня вже достатньо була відома саме в Галичині у середовищах січових товариств (Січ. співаник, 1912, с. 68; Січ. співаник, 1921, с. 56-57), національно-патріотичного студентства, звідки потрапила у репертуар січових стрільців, про що свідчать публікації у пісенниках воєнного часу ("Наша пісня", 1916, с. 10;"Наша слава", і 917, с. 2; "Сьпіваник УСС", 1918, с. 11-12).
Усі ці тексти є варіантами авторського вірша, бо більшою (скорочення другої і доповнення нової строфи у закінченні) чи меншою мірою фіксують анонімні поправки. Здебільшого вони ведуть до вдосконалення як змістового (наголошуються політичні цілі української нації), так і стилістичного. Завдяки збереженню синтаксичної послідовності (11-12 ряд.) й типізації атрибутивного образу ("ляцкеє ярмо" – вороже, вражого) увиразнено пафос маршової пісні.
Важливо, що фольклоротворчої актуалізації літературний текст зазнав саме у час стрілецького чину. Це помітно при порівнянні тексту пісні "Ми гайдамаки" із календаря американських українців "Дніпро" (1921) та фольклорними записами з Тернопільщини (Стельмащук, 1993, с. 162-163) чи Львівщини (Сокіл В., Сокіл Г., 1998, с. 421). Останні є майже ідентичними до друкованого варіанту. З огляду на раритетність видання подаємо цей першодрук (курсивом виділено зміни за автографом):
"Ми гайдамаки" протягом 1920-40-х рр. стали об’єктом різних музичних обробок, входячи до реєстру власне стрілецьких пісень: Ярославенко, 1927, с. 16 (для чол. хору), О. Кошиць, Гайворонський, 1922, с. 21 (для дит. хору), Кудрик, 1943, с. 13 (для чол. хору), Залеський, 1954 (для ф-но).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.Рекламне оголошення
Ми ненавидим вороже ярмо,
Йшли діди на муки, підем і правнуки,
Ми за народ житє своє дамо.
Не тішся, враже! Сотня поляже,
Тисяч натомість стане до борби.
За чорну зневагу склали ми присягу:
Вести борбу – поневолені раби.
Наша присяга: правда, відвага.
Воля Вкраїни, скривджених добро –
Ними ся клянемо, пок живі будемо,
Ломить, палить кайдани й ярмо.
Пірвем кайдани, які тирани
Кріпше і кріпше сковують щодня,
Бо ми гайдамаки местники завзяті.
Не боїмося куль, ножів, ні огня.
(Дніпро, 1921, с. 12-13).