Ой у лузі червона калина похилилася [1]

1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Гімн Українських Січових стрільців.
3. Текст і ноти подаємо за публікацією у пісеннику "Сурма" (1922, с. 8-10). С. Чарнецький як режисер і художній керівник театру "Руська Бесіда" (Львів), у 1913 р. оновлює виставу за трагедією В. Пачовського "Сонце руїни" (1911). Тоді він, відомий у мистецьких колах Галичини поет, змінює для хору війська історичну пісню "Гей не дивуйтесь, добрії люди" на текст "Ой у лузі червона калина". За свідченнями С. Чарнецького, мелодію підібрав він сам. Музикознавці (Ф. Колесса, В. Витвицький) вважають її народною. В. Витвицький стверджував, що це мотив пісні "Ой зацвила червона калина над криницею". Виставу з успіхом показували у Самборі, Дрогобичі, Станіславові (тепер Івано-Франківськ), Чернівцях, Стрию. У червні 1914 р. Її дивилися на окружному з’їзді січовиків. Як констатував автор, вона облетіла "ціле Поділля" (Діло, 1916, 18 березня, с. 3).
У серпні 1914 р. від стрільця Іваницького пісню "Ой у лузі..." вперше почув четар УСС Г. Трух. Як знаний самодіяльний поет-пісняр (див. "Пісня підхорунжих") він доповнив текст (три строфи), зробивши власну редакцію, яку розучував серед підлеглих стрільців (див.: Трух Г. Про стрілецьку пісню "Червона калина" // За волю України: Історичний збірник УСС. – Нью-Йорк, 1967. – с. 352-355). На підставі цього можна вважати, що літературна редакція пісні "Ой у лузі...", яка незабаром стала гімном Українського січового стрілецтва, є результатом співавторства.
"Ой у лузі червона калина", як поетичний символ визвольної боротьби стрілецької доби, займала першу позицію у програмах різного роду концертів стрілецьких хорів. Поширюючись таким чином і в позастрілецьке середовище, пісня фольклоризувалася, що призвело до відповідної атрибуції. Так деякі упорядники пісенників 1920-1930-х рр. подавали її із приміткою "стрілецька народна" (Андрейко, 1919, с. 48; "Сурма", 1922, с. 8; Вахнянин, 1937, ч. 57). В інших публікаціях (Тим, що впали, 1917, с. 58-59; "Сьпіваник УСС", 1918, с. 12-13; Стрілець, кал., 1919, с. 58-59; Січ. співаник, 1921, с. 51; Матіїв-Мельник, [1923], с. 43-44; Дуб, 1928, с. 17-18; Лисько, 1937, с. 1; Хлопці ж бо то хлопці, 1937, с. 3; Лепкий Л., 1940, с. 6) рідко вказувався один автор – С. Чарнецький.
Відомі тогочасні муз. обробки: М. Коссак, 1913 (чол. хор і духових інстр.), Колесса, 1916 (чол. кварт.), О. Кошиць (чол. хор), Ярославенко, 1931 (соло, міш. хор), Лисько, 1937 (чол. хор), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор), Кудрик, 1943, с. 25-26 (чол. хор), Кудрик, 1954 (чол. хор).
"Ой у лузі..." одна з найпоширеніших на сьогодні як в Україні, так і далеко за її межами, де тільки проживають українці, фольклоризованих стрілецьких пісень. Вона має варіанти, з яких найцікавіші – це доповнені тексти розщепленого типу. Вперше звернув увагу на вияви пристосування цієї пісні у народному середовищі на рівні лексичних замін тексту Ф. Погребенник (див.: Погребенник Ф. "Ой у лузі червона калина похилилася"// НТЕ, 1990, № 6, с. 53).1. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня "Адрія", 1921. – 96 с.
2. Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.
3. За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.

Рекламне оголошення