Я певна, що небо зiтхає
Надвечiр крiзь грози.
I йдуть його сивiї сльози
На ту, що його не кохає.

Босими ногами дуже слизько,
Нам лiтати краще низько.
Нам пiрнати лиш у воду.
Божевiлля не мав з роду.

Не мав втiхи, нi поради.
Вiд кохання чекав зради.
Ти безсилий знов до болi,
Бо втомився вiд любовi.