Що дуб дуба перехитує
Що дуб дуба перехитує,
Брат сестрицю перепитує.
А вечеря та й опівночі,
Заплакали та й карі очі.
– Чи ти, сестро, вже обідала?
– Я, братіку, ще й не снідала.
Бо тут, брате, не по-нашому,
Що снідання – підобідання.
Що снідання – підобідання,
А вечеря та й опівночі.
Брат сестрицю перепитує.
А вечеря та й опівночі,
Заплакали та й карі очі.
– Чи ти, сестро, вже обідала?
– Я, братіку, ще й не снідала.
Бо тут, брате, не по-нашому,
Що снідання – підобідання.
Що снідання – підобідання,
А вечеря та й опівночі.
Примітки:
Перший рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Обрядові пісні Слобожанщини / Упорядник В.В. Дубравін. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. – 446 с.Рекламне оголошення