Та прощай, прощай, та Галино
– Та прощай, прощай, та Галино,
Сестро наша,
Що ми люди та й не твої,
Ти не наша.
Та прощай, прощай, та Галино,
Ми вже ідемо,
Що ми твоє гуляннячко
Собі беремо.
– Та беріть, беріть, подруженьки,
Гуляння моє,
Як дійдете до колбуду,
Згадайте мене.
– Та чогось, чогось та Галини
Так довго нема,
Мабуть, її та Данило
Гулять не пуска.
Та діверу угодила –
Коня запрягла,
А зовиці угодила –
Косу заплела.
Я ходила до криниці
Та до зірниці,
Угодила діверкові
І зовиці.
Сестро наша,
Що ми люди та й не твої,
Ти не наша.
Та прощай, прощай, та Галино,
Ми вже ідемо,
Що ми твоє гуляннячко
Собі беремо.
– Та беріть, беріть, подруженьки,
Гуляння моє,
Як дійдете до колбуду,
Згадайте мене.
– Та чогось, чогось та Галини
Так довго нема,
Мабуть, її та Данило
Гулять не пуска.
Та діверу угодила –
Коня запрягла,
А зовиці угодила –
Косу заплела.
Я ходила до криниці
Та до зірниці,
Угодила діверкові
І зовиці.
Примітки:
Співається на мелодію пісні "Та засвіти, мати, свічку [1]".Джерело:
Обрядові пісні Слобожанщини / Упорядник В.В. Дубравін. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. – 446 с.Рекламне оголошення