"Ой ти, дівчино зарученая,
Чого ти ходиш засмученая?"
"Ой ходжу, ходжу засмученая,
Що не за тебе зарученая!"*

"Ой ти, дівчино, словами блудиш –
Сама не знаєш, кого ти любиш!"
"Ой знаю, знаю, кого кохаю,
Тільки не знаю, з ким жити маю.

Ой знаю, знаю, із ким кохаюсь,
Тільки не знаю, з ким повінчаюсь.
Вийду на поле, гляну на море –
Сама я бачу, що мені горе.

Сама я бачу, чого я плачу:
Свого милого в вічі не бачу.
Буду стояти на тім камені,
Поки не прийде милий до мене.

Буду терпіти велику муку,
Поки не скаже: "Дай мені руку!"
"Ой ти, дівчино – чарівниченько,
Причарувала моє серденько.

Причарувала серце і душу,
Тепер тебе я любити мушу".
"Якби ж ти так знав з сіней до хати,
Як я умію та чарувати.

У мене чари – чорні брівоньки,
Моя принада – сама молода;
У мене чари завжди готові –
Біле личенько і чорні брови".