Гей, була в мене коняка,
Та й коняка-розбишака,
Була шабля, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.

Ту коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.

За Бунжацькими степами
Їдуть наші з бунчуками.
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.

Гей, гей, гей, мій чорний воле!
Степ широкий, стерня коле.
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.

Повіває вітерочок,
Закипає казаночок.
Скоро все засне під млою,
Йдіть вечеряти зо мною.

Гей, хто в лісі відгукнися,
Гей, хто в полі, відкликнися!
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.

Зву. Луна за лугом гине...
Казаночок стигне, стигне.
Віє вітер, повіває,
Казаночок застигає.