Мире лукавий, скорбми ісполненний!
Коль ти нетвердий, коль несовершенний!
Коль суть не благі твої злі утіхи,
Коль суть плачевни
Радості і сміхи.

Коль неспокойни твої честь, богатство,
Вітр, дим, нічтоже все, непостоянство.
Росте в один час, в другий погибає,
Днесь на престолі –
Завтра низпадає.

Похоті смислу зріти препятствують.
Ін собирають, ін же наслідствують.
Куди не глянеш – всяк в мирі гордиться.
Мнят же багаті,
Што смерть їх боїться.

Єдина убо мисль бідним да будет,
Як Судія в той день страшний прибудет!
Каждого спросят там вскорі одвіта –
Пошто теряли
Всує наші літа!