Наварила пироженьків йа з самого сира
Наварила пироженьків йа з самого сира,
Полюбила шмаровоза, доле нещаслива.
Йа шмаровіз у дорозі як літо, так зима,
А я, бідна сиротонька, господарю сама.
Наварила пироженьків йа з самого сира,
Хто ми прийде на вечерю, тому буду мила.
Запросила си дяченька на тую вечерю,
Чорт несе шмаровоза, доле нещаслива.
– Святий Боже, святий кріпкий, а ти, дяче, звідки,
Чо’ ти сидиш коло стола, коло мої жінки?
Пішов же йа шмаровіз до стайні, до коней,
Вибрав собі той шмаровіз чистий кіл дубовий.
Та як узяв дяченька колом обертати:
– Прошу, дяче, песі сину, більше не бувати.
Ой дощ іде, роса паде з високої гірки,
Біжить дячок-неборачок від чужої жінки.
Прийшов, прийшов йа дяченько під новую школу:
– Отворіть ми, хлопці, школу, бо я ледве стою.
Ліпше було дома їсти йа кисіль без солі,
Ніж в чужої жінки їсти пироги на столі.
Полюбила шмаровоза, доле нещаслива.
Йа шмаровіз у дорозі як літо, так зима,
А я, бідна сиротонька, господарю сама.
Наварила пироженьків йа з самого сира,
Хто ми прийде на вечерю, тому буду мила.
Запросила си дяченька на тую вечерю,
Чорт несе шмаровоза, доле нещаслива.
– Святий Боже, святий кріпкий, а ти, дяче, звідки,
Чо’ ти сидиш коло стола, коло мої жінки?
Пішов же йа шмаровіз до стайні, до коней,
Вибрав собі той шмаровіз чистий кіл дубовий.
Та як узяв дяченька колом обертати:
– Прошу, дяче, песі сину, більше не бувати.
Ой дощ іде, роса паде з високої гірки,
Біжить дячок-неборачок від чужої жінки.
Прийшов, прийшов йа дяченько під новую школу:
– Отворіть ми, хлопці, школу, бо я ледве стою.
Ліпше було дома їсти йа кисіль без солі,
Ніж в чужої жінки їсти пироги на столі.
Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.Рекламне оголошення