Чорнявая молодичка кивала на мене
Чорнявая молодичка кивала на мене:
– Ходи, парень, ходи, бравий, гуляти до мене.
– Ой рад би я, молодице, до тебе ходити,
Та боюся чоловіка, щоб не вмалив віка.
– Ходи, парень, ходи, бравий, в обідню годину,
А я свого чоловіка пошлю по калину.
– Іди, старий, іди, сивий, у луг по калину;
Як не підеш по калину, я тебе покину.
– Треба іти.
Пішов старий, пішов сивий калини ламати,
А я нишком, попід стрішком та мерщій до хати.
– Проворний був.
Та й засіли з красним парнем рибоньки кушати,
Та й послали мале дитя батька зустрічати.
– Як дозорця.
Іде дитя, іде мале та в долоні плеще:
– Гуляй, гуляй, моя мамо, чортма батька єще.
– Дитя було!
А я ж тому та дитяті віроньки не ймала,
Відчиняла віконечко й сама виглядала.
Несе старий, несе сивий калинові віти:
– Ой де ж тепер, красний парень, мені тебе діти!
– Ускочила!
Взяла парня за рученьку, повела в кімнату,
Сама ж лягла на порозі, почала стогнати.
– Захворіла.
– Піди, старий, піди, сивий, та вколупни меду,
Ой щось мені тяжко-важко, й голови не зведу.
– Якби взяв ломаку!
Пішов старий, пішов сивий меду колупати,
Взяла парня за рученьку та й вивела з хати.
– Викрутилась!
– Іди, хлопче, іди, бравий, степом та ярами.
Як хто спита, куди ходив, скажеш: "За волами".
– Ще й навчила.
– Ходи, парень, ходи, бравий, гуляти до мене.
– Ой рад би я, молодице, до тебе ходити,
Та боюся чоловіка, щоб не вмалив віка.
– Ходи, парень, ходи, бравий, в обідню годину,
А я свого чоловіка пошлю по калину.
– Іди, старий, іди, сивий, у луг по калину;
Як не підеш по калину, я тебе покину.
– Треба іти.
Пішов старий, пішов сивий калини ламати,
А я нишком, попід стрішком та мерщій до хати.
– Проворний був.
Та й засіли з красним парнем рибоньки кушати,
Та й послали мале дитя батька зустрічати.
– Як дозорця.
Іде дитя, іде мале та в долоні плеще:
– Гуляй, гуляй, моя мамо, чортма батька єще.
– Дитя було!
А я ж тому та дитяті віроньки не ймала,
Відчиняла віконечко й сама виглядала.
Несе старий, несе сивий калинові віти:
– Ой де ж тепер, красний парень, мені тебе діти!
– Ускочила!
Взяла парня за рученьку, повела в кімнату,
Сама ж лягла на порозі, почала стогнати.
– Захворіла.
– Піди, старий, піди, сивий, та вколупни меду,
Ой щось мені тяжко-важко, й голови не зведу.
– Якби взяв ломаку!
Пішов старий, пішов сивий меду колупати,
Взяла парня за рученьку та й вивела з хати.
– Викрутилась!
– Іди, хлопче, іди, бравий, степом та ярами.
Як хто спита, куди ходив, скажеш: "За волами".
– Ще й навчила.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.Рекламне оголошення