Жив – не любила
Жив – не любила,
Вмер – не тужила
І не буду тужити,
Бо не було з ким жити.
Умер Давидко,
Поховали, поки видко,
Як на лаві лежав,
Тоді було трохи жаль.
Як до гробу волокли,
Тоді сльози потекли.
Як Давидка поховала,
Ще й ніжкою притоптала:
– Там сиди, нелюб, в ямці
Та не клени моїй мамці,
Моя мамка господиня,
За тобою не ходила.
Вмер – не тужила
І не буду тужити,
Бо не було з ким жити.
Умер Давидко,
Поховали, поки видко,
Як на лаві лежав,
Тоді було трохи жаль.
Як до гробу волокли,
Тоді сльози потекли.
Як Давидка поховала,
Ще й ніжкою притоптала:
– Там сиди, нелюб, в ямці
Та не клени моїй мамці,
Моя мамка господиня,
За тобою не ходила.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.Рекламне оголошення