Ой мав же я жіночку

Ой мав же я жіночку,
Ой мав же я любочку,
Та послала мене в ліс,
Щоби я їй дров приніс.

Та дала мені сокиру,
Та дала мені тупую,
Щоби я втомився,
В лісі залишився.

Мені Господь погодив:
Я сокиру загубив,
Та й я не втомився,
В лісі не лишився.

Ой мав же я жіночку,
Ой мав же я любочку,
Та послала мене в ліс,
Щоби я їй дров приніс.

Та дала мні коника,
Та дала мні сліпого,
Щоби-м зачепився,
В лісі залишився.

Мені Господь погодив:
Вовчик коня ухопив,
Я не зачепився,
В лісі не лишився.

Ой мав же я жіночку,
Ой мав же я любочку,
Та послала мене в ліс,
Щоби я їй дров приніс,

Та дала мні хлібця,
Та дала мні черствого,
Щоби-м удавився,
В лісі залишився.

Мені Господь погодив;
Дощик хлібець розмочи
Я не удавився,
В лісі не лишився.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення