Вітер віє, сонце гріє, дощик накрапає
Вітер віє, сонце гріє, дощик накрапає,
А мій милий чорнобривий поліг обертає.
А я поліг обертаю, поліг зелененький,
Як молодий поцілує – як мед солоденький.
А я поліг обертаю, поліг вітер сушить,
А як старий поцілує – як гадина вкусить.
А як мене поцілує хлопець молоденький,
А так мені на серденьку, як мід солоденький.
А як мене поцілує варгатий Микита,
То так мені на серденьку, як півкорця жита.
А мій милий чорнобривий поліг обертає.
А я поліг обертаю, поліг зелененький,
Як молодий поцілує – як мед солоденький.
А я поліг обертаю, поліг вітер сушить,
А як старий поцілує – як гадина вкусить.
А як мене поцілує хлопець молоденький,
А так мені на серденьку, як мід солоденький.
А як мене поцілує варгатий Микита,
То так мені на серденьку, як півкорця жита.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.Рекламне оголошення