Журилася попадя своєю бідою [4]
Журилася попадя своєю бідою:
– Бідна ж моя головонько, що піп з бородою!
Приспів:
Ох мені тяжко, ох мені нудно,
Що піп з бородою – жити ж мені трудно!
Ох піду я до церковці богу ся молити,
Як погляну на бороду, мушу аж умліти.
Ой піду я на хрестини – просять мене сісти,
Як погляну на бороду, та й не можу їсти.
Хоць ти уберися в дорогії шати,
Таки тебе не люблю, бо ти – бородатий.
Ох піду я к протопопі та й стану просити,
Щоб позволив протопопа бороду голити.
– Ох не можна, добродзійко, того учинити:
Як дознається владика, буде мене бити.
– Чи не можна, протопопе, того учинити,
Щоб зо мною без бороди, в люди ж – причепити.
– Ой не можна, добродзійко, того не ведеться:
Як він схоче уси втерти, вона обірветься.
Ой піду я та просити самого владики,
Щоб позволив добродзіям бороду голити.
Ось приходить добродзійка та в його палати,
Аж там сидить попів з сорок, та всі бородаті.
Як зачали попадю кропилом кропити,
Приклякнула, присягнула, що "буду любити".
– Тепер мені любо, тепер мені мило,
Попове кропило любити навчило!
Вже ж і не тяжко, вже ж і не нудно,
Хоць піп з бородою, жити з ним не трудно.
– Бідна ж моя головонько, що піп з бородою!
Приспів:
Ох мені тяжко, ох мені нудно,
Що піп з бородою – жити ж мені трудно!
Ох піду я до церковці богу ся молити,
Як погляну на бороду, мушу аж умліти.
Ой піду я на хрестини – просять мене сісти,
Як погляну на бороду, та й не можу їсти.
Хоць ти уберися в дорогії шати,
Таки тебе не люблю, бо ти – бородатий.
Ох піду я к протопопі та й стану просити,
Щоб позволив протопопа бороду голити.
– Ох не можна, добродзійко, того учинити:
Як дознається владика, буде мене бити.
– Чи не можна, протопопе, того учинити,
Щоб зо мною без бороди, в люди ж – причепити.
– Ой не можна, добродзійко, того не ведеться:
Як він схоче уси втерти, вона обірветься.
Ой піду я та просити самого владики,
Щоб позволив добродзіям бороду голити.
Ось приходить добродзійка та в його палати,
Аж там сидить попів з сорок, та всі бородаті.
Як зачали попадю кропилом кропити,
Приклякнула, присягнула, що "буду любити".
– Тепер мені любо, тепер мені мило,
Попове кропило любити навчило!
Вже ж і не тяжко, вже ж і не нудно,
Хоць піп з бородою, жити з ним не трудно.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.Рекламне оголошення