Ой у полі бурячок, зеленая гичка,
Сватай мене, мужичок, бо я одиничка.

Зажурився мужичок, думав її брати,
Купив неї новий серп, думав буде жати.

А я серпа узяла, кинула на грубу:
А я в батька не жала і в тебе не буду.

У сад мене не веди, бо у саду душно,
Вдома мене не кидай: за тобою скучно.

В поле мене не веди, бо у полі жарко,
Вдома мене не кидай: за тобою жалко.

У ліс мене не веди, бо боюся вовка,
Вдома мене не кидай, бо болить головка.

А на те ми побрались – ніде не ходити
І нічого не робити, друг дружка любити.