– Чоловіче, чоловіче, яку маю грижу:
А ти відніс мотовило, а я дурно сиджу.

А ти відніс мотовило до третьої хати,–
Кажу тобі, що не буду сорочок мотати.

– Аги, жінко, з мотовилом, що будеш мотати? –
Штири роки, як не виджу горстки коло хати.

Другі жінки через зиму та вже і попряли,
А у тебе штири горстки за дверми пропали.

– Чоловіче, чоловіче, буду тя просити:
Поможи ми штири горстки на під поносити.

А як сяду під кожівку, аж ми ся дрімає,
Та так ми ся прядво в нитку не складає.

Ой піду я поза хату: що ся в світі діє?
Пішов милий на леваду та й коноплі сіє.

– Чоловіче, чоловіче, ти не розумієш:
Я ще тоті не попряла, а ти другі сієш!

Чоловіче, чоловіче, роботи не маєш? –
Я ще тоті не попряла,– ти ж це добре знаєш!