У середу родилася,
Тепер мені горе,
Ой не піду за старого,
Бо борода коле.

Тільки піду за такого,
Що сіються вуса,
Він на мене кивне, моргне,
А я засміюся.

Він до мене кивне,
Моргне чорними бровами –
Я до нього заговорю
Мислями, словами.

Мела сіни, мела хату
Та й засміялася,
Вийшла мати воду брати
Та й догадалася.

– Чого, доню, ти, Явдоню,
Так тяжко смієшся –
Полюбила Петруся
Та й не признаєшся.