Покладу я хибку кладку через бистру річку
Покладу я хибку кладку через бистру річку,
Помандрую до дівчини на всю темну нічку.
Нехай буде темна нічка, нехай буде сльота,–
Помандрую до дівчини, тримаючись плота.
– Ой ти ж моя дівчинонько, ой ти ж моя мила,
Скільки ж мені сей осені кислиць переїла?
– Ой ти ж, дурний, купував, я, розумна, брала,
Тепер зима, кислиць нема – я б тобі віддала.
Хіба пождеш до осені, як почнуть родити:
Віддам тобі кислиць міру – перестань ходити.
Помандрую до дівчини на всю темну нічку.
Нехай буде темна нічка, нехай буде сльота,–
Помандрую до дівчини, тримаючись плота.
– Ой ти ж моя дівчинонько, ой ти ж моя мила,
Скільки ж мені сей осені кислиць переїла?
– Ой ти ж, дурний, купував, я, розумна, брала,
Тепер зима, кислиць нема – я б тобі віддала.
Хіба пождеш до осені, як почнуть родити:
Віддам тобі кислиць міру – перестань ходити.
Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.Рекламне оголошення