Ой хто леґінь, ой хто леґінь, ци не я

Хлопці:
Ой хто леґінь, ой хто леґінь, ци не я?
Набік шапку у Ком’ятах ношу я,
Набік шапку та вби усі виділи, виділи,
Та вби мене файні дівки любили.

Дівчата:
Ой чий ото леґінь, як ружа,
Я би-м го любила за мужа,
Я би-м му робити не дала, не дала,
Лем би го за красу держала.

Порізала-м перстик та болить,
Зелений листочок не гоїть,
Зелений листочок не гоїть, не гоїть,
Пой, милий, поцілуй, бо болить.

Хлопці:
Ой чиї то коні у дворі,
Що на них новенькі ремені?
Чиї би вни були – мої суть, мої суть,
Вони мене до милої понесуть.

Дівчата:
Гори були, гори були, гори й суть,
Попід гори, попід гори бучки ростуть,
Попід бучки росте біла лелія, лелія,
Не є мені у Ком’ятах леґіня.
Джерела:
1. Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.
2. Жартівливі та сатиричні пісні / Упорядник Микола Дмитренко. – Київ: Дніпро, 1988. – 327 с.

Рекламне оголошення