Ми знаєм, що коли є міліметри,
Повинні бути конче й кілометри.
А як в життю існує міліграм,
То мусить десь знайтись і кілограм.

П’ятсот разів піде по мілілітру
У кожну нами випиту півлітру,
А як по місті йде міліціонер,
То стрінеться і кілоціонер.

Якщо є мілі, то має бути й санти,
Але то ще дрібні міліціянти,
Коли ж не дурні, а це також бува,
Потягнуть згодом на кільо або два.

По місті ходять міліціонери,
На писок виглядають, як центнери,
Ще й більше, бо у кожного рука
Тримає на три кіля патика.

Якщо ти мітингуєш у неділю,
Не лізь у очі мілю або кілю,
Бо мають пару зайвих тих кіло,
Що просяться в твоє дурне чоло.

У сересері немає хуліганства,
Все хуліганство тепер політиканство,
Аж сі розжарив кілоцейський апарат,
Немов залізко на тридцять кіловат.

Залізко випрасовує колони,
На кожного з тризубом – по півтони,
Із злодіями впоралося вже
І нас самих від себе береже.

Кіліція за кожним мілікроком
Недріманим простежить кілооком,
А треба – й захистить нас всіх ураз
Від всяких буржуазних там зараз.

У емвеесі (читав я нині в пресі)
Ще є оті, хто був в енкавеесі,
І ще не вмер той ностальгуючий дідок,
Який би дав за мілікрока кілострок.

А що робити, які прийняти м’єри,
Коли ми всі, як виявляється, бандери?..
Одна надія, що від нас врятує нас
У спецзагонах робочий інтерклас. Фас!