Журба ж мене сушить
Журба ж мене сушить,
Та журба ж мене в’ялить,
Та журба розпроклята
Із ніжок ізвалить.
Та я ж тій журбі
Та й не піддаюся,
Як до шинку доберуся,–
Горілки нап’юся.
Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю другую,
А чи не забуду
За журбу тяжкую?
Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю я п’яту,
А чи не забуду
За журбу прокляту?
Чогось мені, братці,
Та й горілка не п’ється,
Та коло серця мого,
Як гадина в’ється.
Коло мого серця,
Як гадина в’ється...
Та помер батько й мати –
Сирота ’стається.
Ой піду я до брата,
Брат мене приймає,
А братова жінка
Скрива поглядає.
"Ой жінко моя мила,
Не поглядай скрива,
Бо їдну сестру маю,
Та й та нещаслива!"
Та журба ж мене в’ялить,
Та журба розпроклята
Із ніжок ізвалить.
Та я ж тій журбі
Та й не піддаюся,
Як до шинку доберуся,–
Горілки нап’юся.
Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю другую,
А чи не забуду
За журбу тяжкую?
Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю я п’яту,
А чи не забуду
За журбу прокляту?
Чогось мені, братці,
Та й горілка не п’ється,
Та коло серця мого,
Як гадина в’ється.
Коло мого серця,
Як гадина в’ється...
Та помер батько й мати –
Сирота ’стається.
Ой піду я до брата,
Брат мене приймає,
А братова жінка
Скрива поглядає.
"Ой жінко моя мила,
Не поглядай скрива,
Бо їдну сестру маю,
Та й та нещаслива!"
Джерело:
Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. – Київ: Музична Україна, 1991. – 383 с.Рекламне оголошення