Козаченьку, куди йдеш
"Козаченьку, куди йдеш?
Невже жалю не маєш?"
"Ой не плач же, дівчинонько, не журись
Та до мого серденька пригорнись".
"Я без тебе загину,
Як ти підеш в чужину..."
"Ой не плач же, дівчинонько, не журись
Та до мого серденька пригорнись".
"Чи тебе лихо жене?
Бачу – зрадиш ти мене".
"Я вернуся, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини".
Ждала дівка навісна –
Мина осінь і весна.
Нема, нема козаченька та й не чуть,
Злії люди, вороженьки, вже кують.
А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
"Не вертатись вже до тебе козаку –
Заснув в степу він, сердега, довіку..."
Невже жалю не маєш?"
"Ой не плач же, дівчинонько, не журись
Та до мого серденька пригорнись".
"Я без тебе загину,
Як ти підеш в чужину..."
"Ой не плач же, дівчинонько, не журись
Та до мого серденька пригорнись".
"Чи тебе лихо жене?
Бачу – зрадиш ти мене".
"Я вернуся, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини".
Ждала дівка навісна –
Мина осінь і весна.
Нема, нема козаченька та й не чуть,
Злії люди, вороженьки, вже кують.
А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
"Не вертатись вже до тебе козаку –
Заснув в степу він, сердега, довіку..."
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерело:
Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. – Київ: Музична Україна, 1991. – 383 с.Рекламне оголошення