Не гадала-м при Дунаю коня напувати,
Не гадала-м, не думала-м з старим вікувати.

Я думала, що то сіно, а тото солома,
Через тото чудовище сиди тепер дома.

Чудовище, мерзовище, яке то публічне,
Ой коби то чудовище хоч недовговічне.

А ти, старий, гелеватий, що би тобі дати,
Чи попити, чи поїсти, а би-с не міг встати.

Гей, я собі надумала, що старому треба,
Один камінь під голову, а другий під ребра.

Один камінь під голову, щоби легко спати,
Другий камінь під ребрами, щоби не міг встати.