Над річкою, над бистрою, та край доріженьки,
Там я собі посіяла густо конопельки.
Ой дана, ой дана, густо конопельки.

Там я собі посіяла густо конопельки,
Вони стали, як буйний ліс, гарні, зелененькі.
Ой дана, ой дана, гарні, зелененькі.

Самі вони не беруться, мені не даються,
Ідуть люди дорогою, з конопель сміються.
Ой дана, ой дана, з конопель сміються.

Чоловіче, чоловіче, дай мені пораду,
Бо я з тими коноплями у полі пропаду.
Ой дана, ой дана, у полі пропаду.

У людей вже кіп по десять побиті, потерті,
А у мене одна горстка – ворота підперті.
Ой дана, ой дана, ворота підперті.

Чоловік став своїй жінці подавати радку,
Треба було на кожусі нашивати латку.
Ой дана, ой дана, нашивати латку.