Розпалю я в п’єцу
Розпалю я в п’єцу
Сухими дровами,
А сам піду до дівчини
З чорними бровами.
Прийшов я до неї:
– Добрий вечір, серце!
Вона мені відповіда:
– Заріж жінку перше.
Заріж жінку перше
І малу дитину,
Тоді будеш розмовляти
Цілісіньку днину.
Як прийшов додому,
Став ножі гострити,
Його жінка, як ластівка,
Стала ся просити:
– Зачекай м’я, мужу,
Хоч одну годину,
Та ней я ще погодую
Маленьку дитину.
– Тоді будеш, жінко,
Дитя годувати,
Як я піду до Дунаю
Ножі полоскати.
Прийшла стара мати,
Стала під віконце,
Її доня в крові лежить,
Синя, як суконце.
– Доню ж моя, доню,
Чим ти провинила,
Що кров твоя червоная
Земленьку зросила?
– Як не знаю, мамо,
Коли-с м’я зродила,
Так не знаю, моя мамо,
Чим я провинила.
– Не ти провинила,
Усе село гудить:
Провинила та дівчина,
Що жонатих любить.
Сухими дровами,
А сам піду до дівчини
З чорними бровами.
Прийшов я до неї:
– Добрий вечір, серце!
Вона мені відповіда:
– Заріж жінку перше.
Заріж жінку перше
І малу дитину,
Тоді будеш розмовляти
Цілісіньку днину.
Як прийшов додому,
Став ножі гострити,
Його жінка, як ластівка,
Стала ся просити:
– Зачекай м’я, мужу,
Хоч одну годину,
Та ней я ще погодую
Маленьку дитину.
– Тоді будеш, жінко,
Дитя годувати,
Як я піду до Дунаю
Ножі полоскати.
Прийшла стара мати,
Стала під віконце,
Її доня в крові лежить,
Синя, як суконце.
– Доню ж моя, доню,
Чим ти провинила,
Що кров твоя червоная
Земленьку зросила?
– Як не знаю, мамо,
Коли-с м’я зродила,
Так не знаю, моя мамо,
Чим я провинила.
– Не ти провинила,
Усе село гудить:
Провинила та дівчина,
Що жонатих любить.
Примітки:
Записано 1956 р. у м. Нижанковичі Старосамбірського р-ну від І.Т. Коченовської.Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.Рекламне оголошення