Ой там, в місті, славнім нашім Львові,
Ой там сидить три козаки у неволі.

Один сидить за молоду дівку,
Та він собі виграває на сопілку.

Другий сидить за молоду вдову,
Та він навіть не гадає йти додому.

Третій сидить та й думку гадає,
Усіх майстрів, усіх теслів проклинає.

Бодай майстри та й провікували,
Що такую буждигарню збудували.

Продай, мамо, сивенькі телиці
Та й викупи мене із тої темниці.