Ой казала мила явора зрубати
Ой казала мила явора зрубати,
Ой казала мила трумну збудувати.
Ой не треба, мила, явора рубати:
Я зроблю ялове, будеш в нім лежати.
Стоїть тото трумно штири роки дурно,
П’ятий наступає, трумно промовляє:
– Або м’я зламайте, або м’я спаліте,
Або уже в мене когось положіте.
– Я клала би-м тата, та велика втрата,
Я клала би-м неньку, тягар на серденьку.
Клала би-м милого, зле мені без нього,
Клала би-м ся сама, та дитина мала.
Ой казала мила трумну збудувати.
Ой не треба, мила, явора рубати:
Я зроблю ялове, будеш в нім лежати.
Стоїть тото трумно штири роки дурно,
П’ятий наступає, трумно промовляє:
– Або м’я зламайте, або м’я спаліте,
Або уже в мене когось положіте.
– Я клала би-м тата, та велика втрата,
Я клала би-м неньку, тягар на серденьку.
Клала би-м милого, зле мені без нього,
Клала би-м ся сама, та дитина мала.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 1960 р. у с. Старе Село Дрогобицького р-ну від С.І. Клим.
Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.Рекламне оголошення
текст
ноти