Куколю, куколю, не рости по полю,
Бо я сама, молоденька, тебе не виполю.

Візьму відеречка та й піду по воду,
Бо там хлопці-риболовці із чесного роду.

– Хлопці-риболовці, із чесного роду,
Візьміть мене на свій човен, везіть через воду.

– Ми тя перевезем, щоб хвиля не збила,
Щоби мати за тобою гірко не тужила.

– Плакати не буде, не буде тужити,
Сама вона добре знає, не маю з ким жити.

У човен сідала, тяженько зітхнула,
Пересіла на той берег, хусткою махнула.

Та ніхто не бачив, тільки стара мати,
Що стояла при березі та й стала плакати.

– Ой не плачте, мамо, не плачте за мною,
Зійде зоря серед неба, попливу з водою.