Чабан вівці зганяє
Чабан вівці зганяє,
Приспів:
Мой чабане, мой.
До дівчини гукає, (2)
А ти мене не люби,
Віку свого не губи. (2)
Як дівчина то вчула,
До ворожки майнула. (2)
– Ой бабуню, що хоч дій,
Нехай буде чабан мій. (2)
Накопала кореню,
Поставила до вогню. (2)
Ой ще корінь не скипів,
А вже чабан прилетів. (2)
– А що тебе принесло,
Чи сідельце, чи весло? (2)
– Приніс мене сивий кінь
Та до тебе на поклін. (2)
Що ся стало, не знаю,
Як життя, тя кохаю. (2)
Приспів:
Мой чабане, мой.
До дівчини гукає, (2)
А ти мене не люби,
Віку свого не губи. (2)
Як дівчина то вчула,
До ворожки майнула. (2)
– Ой бабуню, що хоч дій,
Нехай буде чабан мій. (2)
Накопала кореню,
Поставила до вогню. (2)
Ой ще корінь не скипів,
А вже чабан прилетів. (2)
– А що тебе принесло,
Чи сідельце, чи весло? (2)
– Приніс мене сивий кінь
Та до тебе на поклін. (2)
Що ся стало, не знаю,
Як життя, тя кохаю. (2)
Примітки:
1. Приспів повторюється після кожного рядка.2. Записано 1950 р. у с. Крушельниця Сколівського р-ну від групи жінок.
Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.Рекламне оголошення