Ой як будеш, вівчарику, до мене рушати
Ой як будеш, вівчарику,
До мене рушати,
Пускай голос по калині
Щоби тя пізнати.
Ой, зеленая діброво,
Зелененький гаю,
Не смійтеся, люди, з мене
Вівчаря кохаю.
Як вівчаря не любити,
Руса головонько,
По Карпатах він гуляє,
Наче соколонько.
Як вівчаря не любити,
У вівчаря вівці,
У вівчаря за поясом
Золоті топірці.
Летить голос по діброві,
Летить по ялині,
Чути голос миленького
По всій Верховині.
До мене рушати,
Пускай голос по калині
Щоби тя пізнати.
Ой, зеленая діброво,
Зелененький гаю,
Не смійтеся, люди, з мене
Вівчаря кохаю.
Як вівчаря не любити,
Руса головонько,
По Карпатах він гуляє,
Наче соколонько.
Як вівчаря не любити,
У вівчаря вівці,
У вівчаря за поясом
Золоті топірці.
Летить голос по діброві,
Летить по ялині,
Чути голос миленького
По всій Верховині.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записано у с. Крушельниця Сколівського р-ну від Л.М. Корчинської та А.С. Яворської.
Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.Рекламне оголошення
текст
ноти