А в неділю рано [3]
А в неділю рано, ще сонце не сходить,
Вже молодий жовняр, гей, по касарні ходить.
По касарні ходить, в руках шаблю носить,
В пана капітана, гей, на урльоп ся просить.
– Пане капітане, пусти м’я додому,
Бо-м лишив дівчину, гей, що тужить за мною.
– Пущу я тя, пущу, але не самого,
Скажу осідлати, гей, коня вороного.
Скропив дощ дорогу із Стрия до Львова,
В коника відпала, гей, золота підкова.
Не жаль ми підкови, що ся загубила,
Лиш жаль ми дівчини, гей, що ся зажурила.
Зажурилась ревне молода дівчина:
Одна зосталася, гей, як в полі билина.
Вже молодий жовняр, гей, по касарні ходить.
По касарні ходить, в руках шаблю носить,
В пана капітана, гей, на урльоп ся просить.
– Пане капітане, пусти м’я додому,
Бо-м лишив дівчину, гей, що тужить за мною.
– Пущу я тя, пущу, але не самого,
Скажу осідлати, гей, коня вороного.
Скропив дощ дорогу із Стрия до Львова,
В коника відпала, гей, золота підкова.
Не жаль ми підкови, що ся загубила,
Лиш жаль ми дівчини, гей, що ся зажурила.
Зажурилась ревне молода дівчина:
Одна зосталася, гей, як в полі билина.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 1956 р. у м. Дрогобичі від Й.Г. Гадяка.
Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.Рекламне оголошення