За горами, за лісами лучка зелена,
Ходит по ній шварне дівча, чорны очка ма.
Чорны очка ма, смутні нима спозера,
Личко єй ся зрумянило як ружа червена.

Задумав я тоту лучку переорати,
Буду на ній яре жытко, буду сіяти.
Буду сіяв, розсіяв, сьпіванку буду нутив,
Же я тото шварне дівча так вірно полюбив.

Посіяв я яре жытко за ліщыною,
Полюбив я шварне дівча, ходит за мною.
Повідж, мила, повідж мі, што-м ти зробив аж так жлі?
Юж ты мене не увидиш, аж на третім дні.

Посіяв я яре жытко, жав го не буду,
Полюбив я шварне дівча, мав го не буду.
Посіяти – не жати, любовати – не взяти,
За фалечне любованя Пан Біг заплатит!