Ой по полю, по зарінку
Ой по полю, по зарінку
Ходить, бродить дівча в вінку.
Там сербіян траву косить,
Дівча в вінку його просить:
– Сербіяне, сербіночку,
Візьми мене за жіночку.
– Взяв би-м тебе з серця всього,
Зчаруй брата рідненького.
Зчаруй брата рідненького,
Будеш мати миленького.
Дівча взяло, послухало,
Брата свого зчарувало.
– Сербіяне, сербіночку,
Візьми тепер за жіночку.
– Взяв би-м тебе з серця всього,
Зчарувала-с брата свого.
Зчарувала-с брата свого,
Зчаруєш мя молодого!
Ходить, бродить дівча в вінку.
Там сербіян траву косить,
Дівча в вінку його просить:
– Сербіяне, сербіночку,
Візьми мене за жіночку.
– Взяв би-м тебе з серця всього,
Зчаруй брата рідненького.
Зчаруй брата рідненького,
Будеш мати миленького.
Дівча взяло, послухало,
Брата свого зчарувало.
– Сербіяне, сербіночку,
Візьми тепер за жіночку.
– Взяв би-м тебе з серця всього,
Зчарувала-с брата свого.
Зчарувала-с брата свого,
Зчаруєш мя молодого!
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 1980 р. від Степанії Савчук (1937 р.н.) із с. Дубівці Галицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.Рекламне оголошення