Ой зацвіла черемшина в лузі,
Чогось моє серденько у тузі.

Бо мій милий до другої ходить,
А додому впівночі приходить.

Він на мою постільку лягає,
До мене ся плечима обертає.

– Ти, нелюбо, відсунься від мене,
Бо я маю вже кращу від тебе.

– Нехай буде їх двадцять і штири,
Я найстарша буду між ними.

– Ти, нелюбо, що-с таке сказала,
А де ж ти ся старшини набрала?

– Там, на горі церковиця стояла,
А в тій церкві я з тобов шлюб брала.

На однім ми рушничку стояли,
Ми одному Богу присягали.

А хто буде присягу ламати,
Того буде Господь Бог карати.