Ой гукну я, гукну,
Нехай мати чує,
Що її дитина
Додому мандрує.

Мандрує, мандрує
Скрізь широке поле,
Перемандрувала
Пшеницю з куколем.

Куколю, куколю,
Не сійся по полю,
Бо я молоденька
Тебе не виполю.

А в моїм садочку
Посіяне жито,
А моє серденько,
Як ножем пробито.

Пробито, пробито –
Не знайдуться ліки.
Наше закохання
Пропало навіки.

– Пропало, пропало
Та й ся не поверне,
Нащо-с виходила
Звечора до мене.

Нащо-с виходила,
Нащо-с говорила,
Яка ти, дівчино,
Люба та й зрадлива.