Ой Боже, Боже, в чужім я краю,
Щастя і долі я вже не маю.

Як прийшла осінь, думав женитись,
Прийшла ми карта, взяли служити.

Ой взяли, взяли, як пташку з гаю,
Ой Боже, Боже, я все лишаю.

Лишив я неньку й батька старого,
Лишив дівчину від серця свого.

Прийшов до війська та й став думати,
Став до дівчини листа писати.

Ой написав-ім листок зелений:
– Вірна дівчино, чекай на мене.

А вона йому то відписала:
– Служи, козаче, буду чекала.

Йде козак з війська, дівчина плаче:
– Чом ся не жениш ти, мій козаче?

– Я служив в війську, ти ся сміяла,
Других любила, мене не знала.