Згадай же, дівчино, той вечір чарівний,
Як ми ся любили колись.
Ти пісню співала під звуки гітари,
А я все на тебе дививсь.

Ти пісню скінчила, гітару поклала,
На груди схилилась мені.
Я пригорнув тебе до свого серденька,
Бо були ми вірні собі.

Як ми ся любили, нам зорі світили,
І місяць на нас споглядав.
І трави схилились, тихенько шептали,
А я все тебе цілував.

І був я неначе в кайдани закутий,
Такий я був вірний тобі.
Бо ти моє серце в той вечір чарівний
Навіки забрала собі.

Піду і помру біля тої калини,
Що в тебе в садочку цвіте.
Умру я, умру я за тебе, дівчино,
Ти гріх будеш мати за це.

Піду та й втоплюся у тії криниці,
З якої ти воду береш.
А завтра ти прийдеш набрати водиці
І там моє тіло знайдеш.