Ти приходиш до мене щоночі,
В ту хвилину, як міцно я сплю.
Заглядаєш в заплакані очі,
І шепочеш: "Не плач, я люблю."

І слова ті я чую душею,
І спокій ллється в душу мою.
Твої очі горять наді мною
В невимовній, жагучій тузі.

Ти жагуче мене обнімаєш,
В тих обіймах я млію ціла.
Поцілунком ти душу виймаєш,
Ти відходиш – лишаюсь сама.

Прокидаюсь – заплакані очі,
Навкруги порожнеча і тьма.
І в пітьмі непроглядної ночі –
Всюди тиша і пустка німа.

Ти сумуєш, що весна проминула,
Не сумуй, що квіток вже нема.
Не сумуй, що любов проминула,
Що так мало була я твоя.

Ти пішов десь уже до другої
І шепочеш ті самі слова.
А про мене забути ти хочеш,
В мене щастя не було й нема.