Не хилися ти, калино
Не хилися ти, калино,
Не хилися додолу.
Не гнівайся, білявино,
Що я тебе покинув.
Я біляву покидаю,
За чорнявою піду.
За тобою, білявино,
Не раз, не два заплачу.
Ой поїхав мій миленький
За високую гору.
А за ним же білявина
Несе йому вечерю.
– Вечеряй си, моя мила,
Вечеряй си ти сама.
Повечеряв я в чорнявої,
В чорнявої звечора.
Ой чого-с так помарніла
І стала така сумна.
Пригорнися ти до мене,
Білявино, ти моя.
Ой того я помарніла
І стала така сумна.
Задивилась я на тебе
І на твій чудовий стан.
Ой буду я тепер знати
І буду ся берегти.
Буду того я кохати,
Що не вміє зрадити.
Не хилися додолу.
Не гнівайся, білявино,
Що я тебе покинув.
Я біляву покидаю,
За чорнявою піду.
За тобою, білявино,
Не раз, не два заплачу.
Ой поїхав мій миленький
За високую гору.
А за ним же білявина
Несе йому вечерю.
– Вечеряй си, моя мила,
Вечеряй си ти сама.
Повечеряв я в чорнявої,
В чорнявої звечора.
Ой чого-с так помарніла
І стала така сумна.
Пригорнися ти до мене,
Білявино, ти моя.
Ой того я помарніла
І стала така сумна.
Задивилась я на тебе
І на твій чудовий стан.
Ой буду я тепер знати
І буду ся берегти.
Буду того я кохати,
Що не вміє зрадити.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записано 1976 р. від Марії Легінь (1918 р.н.) із с. Дубівці Галицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.Рекламне оголошення