Не хилися ти, калино,
Не хилися додолу.
Не гнівайся, білявино,
Що я тебе покинув.

Я біляву покидаю,
За чорнявою піду.
За тобою, білявино,
Не раз, не два заплачу.

Ой поїхав мій миленький
За високую гору.
А за ним же білявина
Несе йому вечерю.

– Вечеряй си, моя мила,
Вечеряй си ти сама.
Повечеряв я в чорнявої,
В чорнявої звечора.

Ой чого-с так помарніла
І стала така сумна.
Пригорнися ти до мене,
Білявино, ти моя.

Ой того я помарніла
І стала така сумна.
Задивилась я на тебе
І на твій чудовий стан.

Ой буду я тепер знати
І буду ся берегти.
Буду того я кохати,
Що не вміє зрадити.