– Де ж ти, ружо, росла, що-с не виросла?
– Я весною зійшла, літом виросла.
По вишневому саду постелилася,
До дівчини у віконце нахилилася.
А дівчина зі сну пробудилася,
На червону ружу подивилася.
Пригадала собі з ким любилася,
З молодим козаком розлучилася.
Щось шумить, щось гуде, щось розходиться,
Ой піду я до дівчини запитатися,
Чи позволить серцю свому розкохатися.
– Най шумить, най гуде, най розходиться,
Не позволю серцю свому розкохатися.